Rose und Kreuz

Оргиевская "Королевская свадьба" мне нравилась еще с тех времен, когда она была трибьютом Алексею Рыбникову.
Однако, как знают преданные поклонники творчества, композитору всё это действо не понравилось - и оргиевцы, как честные люди, вынуждены были переделать песню. А именно - убрать рыбниковскую мелодию. Благо, остались записи-то.

На недавнем же миньоне "Шитрок" С.А. со товв. выдали наконец результат. Далеко вышедшая за первоначальные пределы, десятиминутное розенкрейцерское полотно завершает сию с виду эклектичную пластинку.
И я вот эту новую, монументальную, версию не особо понимал, должен сказать.
И вот вчера вечером накрыло. Я ее и слушать-то не собирался, да вышло так. Но давненько меня ничто меня так не шибало, как сие творение. Понял я ее.
А вот что же я в ней нашел-то? А сказать не могу. Ибо, если пытаться звуками и словами передать - то надо будет песню эту повтортить от начала до конца. То есть как-то так:

Як же багато російских людин ще (або вже?) не розуміє вкраїнской мови!

Вибачте за можліви помилкі, українські друзі. Писати — не читати) А українськой мови я, на жаль, не знаю.

Для мене було сюрпризом, що багато моїх ровесників в Росії не розуміють української мови. Не тільки мовленне, але також тексти. Я не говорю про тонкощі сенсу або яскраву красу мови - це неможливо без справжнього знання української мови. Але я звик, що росіянин, що побачив текст на неї, без жодного страху намагається зрозуміти сенс. А багато людин навіть знають декілька українскькіх слів, відрізніх від російських аналогів. Так і було. Але теперь багато хто сприймає українську мову як зовсім далеку від російскої. Що це? Лінощі? Страх? Але щось інше (не знаю, що)? Як до мене, культурний росіянин має здібність розуміти частково українську мову.

P.S. Зовсім дико, що деякі, читаючи українскій текст, читають з англійским акцентом!